Завдяки спілкуванню з Вищим,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски

Думайте про все самі, самостійно розбирайтеся у всьому, зовсім не покладаючись ні в чому на міркування або думки сторонніх чи випадкових людей.

(Грані Агні Йоги, том.7, параграф 247, Гуру)

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Перегляд форуму Цей розділ на форумі

Переконання

Я впевнений, що кожен може жити краще, ніж він живе зараз. Для цього треба весь час розвиватись.
Кожен має зрозуміти хто він є зараз, чого прагне і що має робити, щоб досягти мети. Не варто бути як вівця: "куди женуть, туди і йду", або "куди всі, туди і я".
Кожен має свій шлях, свою голову на плечах.

До того ж, є речі незмінні з давніх часів. Вони передаються від одних людей іншим, тому що є важливими. Вважаю, що кожному варто оцінити своїм розумом такі важливі знання.
Життєвий шлях

У цьому розділі викладені (не лише мої) переконання щодо життя у цьому різноманітному світі.

Зміст розділу:

На початок сторінки

Головне

(Що я зрозумів за 10 років існування цього сайту)

Життя – це постійне навчання, тренінг.

Тренер – це ти, а також мудрі люди і книги. Головне, що собою керуєш лише ти.

Результати, яких ти досягаєш – для Світу і для тебе.

Ключами до нових висот є Любов, Краса і Дія:

  • Любов – до себе і до інших.
  • Краса – має бути у всьому – в тому, що створюєш, і в просторі, який навколо тебе.
  • Дія (хоча б думкою) – це виявлення життя, це драйв, а бездіяльність і лінь – ведуть до смерті (понурого животіння). Зверни увагу на те, що найкращим засобом від втоми є активне відновленням сил – для цього не треба повністю зупинятись, а достатньо перемкнутись з одного виду діяльності на інший, розслабити втомлені "м'язи" і напрягти інші.

Нами рухають переконання!

Щомиті ми приймаємо якесь рішення. І найбільше на нього впливають саме наші переконання. Пропоную тобі приклад таких переконань, складених у Програмну декларацію Руху добровольців «Простір свободи». Ці ідеї надзвичайно близькі мені (сподіваюсь, тобі теж):

Ми кличемо до спільних дій людей, які стомилися жити серед зла і зневіри.

Ми свідомі того, що біди країни, як і проблеми світу, коріняться насамперед у слабкодухості людей і їхній зневазі до своєї природи.

Ми прагнемо об’єднати тих, хто обрав творення вільного суспільства замість усамітнення, еміграції чи пристосуванства.

Тут – моя батьківщина. Зараз – мій час. Я не випадково живу в цьому часі і в цій країні. Моя байдужість і зневіра не дають моїй країні рости і вплітати свої візерунки в гармонію світу. Я покликаний це змінити, інакше навіщо я живу? Я покликаний творити себе і світ навколо себе. Це завдання – важливіше над буденні справи і над розбіжності між різними групами людей.

Ми кажемо: люди, що мають розум і совість, не можуть миритися з пануванням зла і зневіри, з утратою народом свого “Я”. Віднайти це “Я” України можна лише тоді, коли кожна небайдужа людина шукатиме своє власне “Я”.

Наш поклик – свобода. Наше завдання - не стільки оберігання традицій, скільки їх перетворення у нові явища світу. Вдосконалюючи себе і суспільство навколо нас, ми зможемо виконати свою частину праці з удосконалення світу.

Наш вибір потребує внутрішнього неприйняття пануючої суспільної системи, зневаги до ерзаців, підмін та двійників, які ця система плодить, опираючись паросткам вільного духу.

Совість, яка пробуджує дух свободи, повинна стати найвищим дороговказом. Ми прагнемо наблизити державні закони й суспільну мораль до законів людського серця.

На початок сторінки

Ми вважаємо свободу людини найвищою суспільною цінністю, прагнемо збереження і розвитку української національної ідентичності, стверджуємо пріоритет духовних цінностей над матеріальними.

І ще – сповідуємо єдність ідей і дій, бо декларації без справ нічого не варті.

Протистояти злу можливо лише тоді, коли перестаєш грати за його правилами.

Ми добровільно жертвуємо часткою свого часу, грошей, суспільного становища на благо один одному і нашій країні, разом творячи простір свободи.

Не заперечуючи важливості матеріальних цінностей, ми вважаємо їх лише доповненням, інструментом для реалізації духовних цілей людини. В ідеалі – ніщо матеріальне не може здолати людського духу, а що є життя, коли не прагнення до ідеалу?

Це не ідеологія, а лише прагнення жити за велінням долі й покликом сумління. Так жили й живуть багато людей. Ми лише прагнемо об’єднати зусилля таких людей, помножити нашу віру і разом змінювати себе і світ навколо нас.

Ключ до успіху нашої справи простий – бути вірним собі, своїй Батьківщині й своєму часу; підтримувати один одного; не спокушатися на те, що руйнує цілісне світобачення; відкрито поширювати свої переконання та цінності.

На цій правді стоїмо.


Жити – по-справжньому!

Давай подумаємо, що є повноцінне життя?.

Ось людина народилась. Спочатку вона – як тварина: себе не усвідомлює, відчуває лише свої потреби.

Потім вона впізнає близьких; починає взаємодіяти та пізнавати інших людей і світ навколо. Пізніше дитина починає усвідомлювати себе. Вона взнає, що добре і що погане, відчуває радість та смуток, довіру та недовіру, дружбу і ворожнечу.

Десь в глибині душі зароджується відчуття, що світом по-справжньому має рухати добро, любов; що усіх і все об’єднує одне загальне бажання жити добре, і часточка цього – душа – є у кожному.

Ми усі містимо в собі цей зв’язок з єдиним великим світом. На духовному рівні всі ми – єдині (ми відчуваємо це дуже часто); на матеріальному – «розділені» тілами (наші очі й інші органи відчуттів кажуть, що ми розділені).

І от тепер людина живе двома життями – матеріальним і духовним. В матеріальному житті вона їсть і п’є, працює, набирає знань і вмінь, вдягається, піклується про дах над головою, про комфорт; слідкує за часом, заводить ділові зв’язки, накопичує ресурси, впливає, протистоїть, бореться з конкурентами…

В духовному житті людина відверто спілкується з іншими людьми, тваринами і рослинами, вона виявляє добрі відчуття, дружить, любить, допомагає, сприяє життю когось або чогось; вона робить щось, що хочеться всією душею: співає, танцює, грає музику, малює, майструє, шиє, грає в ігри, бігає й стрибає…

Ці два життя накладаються, що нерідко призводить до конфліктів – втрат у матеріальному та/або духовному житті. Людина шукає способи жити без таких конфліктів – шукає гармонії.

З часом вона приходить до того, що матеріальне життя – крихке, тимчасове, будьякої миті може обірватись (бо тіло може бути поранене, може загинути, вмерти). І, одночасно, людина розуміє, що духовне життя – міцне, довге (ми знаємо багатьох людей, добра пам’ять про яких живе й досі, хоч тілом ці люди вмерли дуже давно), що саме духовна взаємодія з іншими людьми приносить нам величезну радість, надає життю сенс…

Проте матеріальні нестатки і втрати, тілесний біль та дискомфорт нами дуже сильно відчуваються – й це штовхає на те, щоб продовжувати спрямовувати свої сили та час на матеріальне життя, щоб не занурюватись повністю в життя духовне.

А ще ми володіємо багатьма бажаннями, що пов’язані з нашим тілом, із зовнішністю, з пихатістю – такі бажання в нашому суспільстві вигадуються, насаджуються людям і підтримуються

І ми продовжуємо шукати гармонію…

На початок сторінки

Нам не подобається світ, в якому ми живемо (якщо й подобається, то не весь час, не довго, не часто). Ми хочемо зробити своє оточення краще. Ми пливаємо на нього… А це оточення усе одно залишається з недоліками. Чому? Тому що воно формується іншими людьми. Ці люди мають свою волю, інтереси та бажання… Лише коли нам вдається досягти єднання з іншими у бажаннях – тоді ми разом щось змінюємо.

В яких бажаннях ми частіше досягаємо єднання з іншими людьми? У матеріальних бажаннях ми усі дуже різні, а у духовних – набагато ближче. Матеріальні об’єднання часто передбачають компроміс (взаємні поступки). Духовні об’єднання випливають із консенсусу (обопільної згоди).

Духовні об’єднання дужчі та триваліші (і приємніші) матеріальних.

Виходить, щоб покращити наше оточення, нам потрібно створювати більше духовних об’єднань, менше матеріальних. Але для цього наші відносини мають більше бути у духовному житті, ніж у матеріальному. Тобто, мені і тим, хто мене оточує, потрібно більше жити духовним життям…

…І що далі, тим більше ми це розуміємо: кожному потрібно вирости з матеріального життя та перейти до духовного – це буде добре для усіх.

Але ми живемо у тілах! Нам потрібно продовжувати жити матеріально, хоч би на стільки, щоб підтримувати у тілі здорове життя!

Так, потрібно. І в нас для цього все є. Проте здоровому життю тіла заважає багато надмірностей:

  • зайва їжа і питне (часто спиртне),
  • надмірна нерухливість,
  • зайві бажання (миттєві, ті, що йдуть не зсередини, не від душі),
  • зайві хвилювання (про те, що від нас не залежить, наприклад),
  • надмірна залежність від речей…

Ми не можемо повністю відмовитись від матеріального життя, але вдосконалюючись, полишаючи зайве, ми можемо більше жити духовно – жити по-справжньому.

(Далі напишу про розкриття себе та свого призначення, про любов, про працю і виконання призначення, про срідну працю, про мистецтво, красу, про гармонію, успіх, повагу та щастя.)

На початок сторінки

Про розкриття себе

На сайті Нового Акрополя, серед інших корисних статей, я знайшов статтю Як відкрити самого себе У ній розповідається про те, що значить відкрити самого себе, та наведено декілька гарних порад Леонардо да Вінчі.

Про розвиток себе

Завдяки роботі в групі "Освіта" Стратегічного форуму, я замислився над тим, що сприяє моєму розвиткові, як він відбувається. Тобі може бути цікаво ознайомитись з цими думками, щоб зрозумітии, чи в тебе розвиток відбувається схожим чином, і, можливо, спробувати застосувати ті підходи до саморозвитку, які працюють для мене.

Про гармонію

Пропоную прочитати статтю Про гармонію зовнішню і внутрішню. Її автору життя приносить чимало труднощів. Відтоді саме прагнення до гармонії із самим собою допомагає їх долати.

Про творчість

Творчий підхід, висловлення себе – це те, що дозволяє відчути смак життя. Своє ставлення до творчості й талантів я спробував викласти на сторінці Про творчість і таланти.

Про величезні можливості кожної людини

Ми періодично чуємо або читаємо про те, як деякі люди видужують всупереч безнадійним діагнозам лікарів. Серед відомих випадків – історія Валентина Дикуля та перемоги Ленса Армстронга. Що дозволило їм змінити на краще свої життєві ситуації? Гадаю – те, що вони розкрили і застосували ті величезні можливості, які є в кожній людині.

Про розвиток

Наведу думку, записану в книзі Путь жизни Льва Миколаєвича Толстого:

Будьяка людина рано чи пізно, явно чи неявно відчуває внутрішнє протиріччя: хочу жити для себе та хочу бути розумним, але жити для себе нерозумно...

Та чи є це протиріччям? Бо якщо так, то й для згниваючого зерна є протиріччя в тому, що воно, гниючи, пускає росток.
Протиріччя буде лише тоді, коли я не хочу дослухатись голосу розуму. Розум вказує необхідність перенести усвідомлення життя із особистого життя в зростаюче життя духовне. Він показує непотрібність та відсутність сенсу у особистому житті, обіцяючи нове життя, як проростає зерно, що розпирає шкорлупу.
Протиріччя лише тоді, коли ми так вчепились за цю зовнішнюю віджившу форму життя, що не хочемо розлучатися з нею, так само якби оболонка зерна після того, як зерно розбило її, хотіла б все ж таки продовжувати своє життя.

      Зерно, гниючи, пускає росток
Те, що ми називаємо протиріччям, є лишень муки народження нового життя. Коли перестаєш протистояти неминучому переходу від матеріального життя до життя духовного
(і віддаєшся цьому духовному життю), тоді відкривається нове, краще, істинне життя.


На початок сторінки

Про різні релігії, філософські вчення і спільне в них

Мене віддавна засмучувало те, що кожен представник якоїсь релігії вважає правильною лише свою віру, а всі інші відкидає як несправжні. При цьому, різні релігії говорять приблизно про одне й те саме – про те, як жити краще, у злагоді і взаємній повазі та любові.

Мене дуже підбадьорила думка записана в одній з книг Живої Етики (Агні Йоги) – що всі релігії йдуть з одного джерела – як різні струмки сходяться в одне озеро: всі релігії оповідають про одне й те саме але кожна – зі свого боку.

Нещодавно знайшов у Вікіпедії статтю про один термін, який зустрічається в багатьох філософських вченнях:

Дао, Тао (кит. буквально — шлях) — поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання — «шлях» природи, її закономірність; в етиці — сенс життєвого шляху людини, етичну норму; в логіці — підставу, засновок, аргумент. Найоб'ємніша і найскладніша категорія китайської філософії, та зокрема даосизму, яку можна порівняти із категорією буття.

У давній європейській філософії аналог — логос. У індуїзмі та буддизмі  —дгарма (до порівняння: мезоамериканськ. Ометеотль).

У середньовічній православній філософії Київської Русі аналогами цього поняття є Істина (Софія), Право, Правда, Закон, Життя, життєвий шлях, Дух, Суще, Сущий та багато ін.

В ієрогліфі "дао" присутні три складові частини: 1. Око (бачити); 2. Голова (розуміти); 3. Дорога (іти). Це дозволяє розуміти ієрогліф "дао", як знання, навчання, прозріння, бачити розумний шлях, іти (діяти) розумно.

Ця стаття є гарною демонстрацією того, як багато спільного є у різних філософських вченнях. Тож, переконаний, варто вивчати і поєднувати найкраще з різних релігій і вчень, а не протиставляти їх.

До речі, тобі може бути цікаво дізнатись про 15 Великих принципів, які розділяють всі релігії.


Опубліковано: 27.05.2007
Останнє оновлення: 2.01.2020
Перегляд форуму Обговорення цього розділу на форумі