Опитування про бажання навчатись новому

Самозречення зла

Самозречення зла – тяжкий докір людству.

Кожен крок творчого добра викликає і особливу настороженість сил темних.

Багато разів ми помічали, що сили пітьми, як це не прикро, виявляються в загальному житті навіть більш організованими, ніж ті, що прямують до світла. Тоді як ті, що вважають себе служителями добра, ганебно дозволяють собі всілякі руйнівні роз'єднання, злобні істоти в той же час діють дуже згуртовано і організовано. Це вельми сумне видовище, проте його можна спостерігати дуже часто, як у малих побутових питаннях, так і до державних справ включно. При цьому енергія, що розвивається темними силами, іноді захоплює їх навіть до своєрідного самозречення.

Напевно, кожен з нас може привести безліч прикладів, коли лиходій, наклепник, зрадник починав вже діяти навіть на шкоду собі, і все ж, в ім'я учиненого ним зла, він вже не міг зупинитися! Він готовий був зіпсувати свою репутацію, він готовий був викликати до дії потужного ворога, він йшов на висміювання, тільки б продовжувати започаткований ним злобний засів.

Психологічні причини такого, здавалося б, анормального явища, як самозречення зла, важко формулювати. Звичайно, передусім вони лежать в обмеженості зла. Адже зло, врешті-решт, завжди чогось не знає і не може досягти певного стану свідомості. Прийоми зла в більшості своїй все-таки залишаються примітивними, і рано чи пізно все ж відкривається ця обставина, яка зовсім не є самовтіхою для всіх, хто зазнає нападу зла. Вона буде тільки підтвердженням непорушного закону про обмеженість і тим самим непрактичність зла. Але, якщо можна говорити про якесь самозречення зла, що ризикує навіть загинути, аби лиш здійснити злочин і мерзоту, то наскільки ж більше повинне бути організованим добро, щоб не принижувати сусіда і соратника! Здавалося б, попутники вже повинні бути бажаними друзями. Люди дуже легко вимовляють такі слова, як дружба, співдружність, співробітництво. І все це в основі своїй з надзвичайною легкістю піддається впливам зла. Для самовтіхи при цьому мовиться, що винні не шукачі добра, а ревні воїни зла, які ніби то своєю винахідливістю надзвичайно майстерно розривають вузол співробітництва. При цьому зазвичай цілком не думають про те, який наклеп на потенціал добра зводиться при подібних похвалах злу. Адже визнання його сили є вже кращою хвалою.

На початок сторінки

Справді, визнання сили і винахідливості зла вже в самому собі містить потенціал розкладу і применшення добра. Замість того, щоб у нападі страху і боягузтва виправдовувати себе могутністю зла, чи не краще було б подумати про те, як легко і як природно могли б бути залучені для самозахисту всі устремління добра. І не тільки самозахист добра є завданням. Кожне добро саме в собі вже є активним і наповнює собою незмірно далекі простори. Якщо зло вражає і заражає атмосферу, то добро є справжнім цілителем і відновником ушкоджених тканин.

Також, здавалося б, зовсім природно, що творче добро повинне б особливо загострюватися і насторожуватися в моменти так званого Армагедону – під час натиску сил темних. Тим часом ми бачимо, що і в цей великий за наслідками час добро виповнюється недоречною скромністю, полишаючи активність силам пітьми.

Плачевно бачити, як не тільки самі сили пітьми, але і їхні сіренькі союзники брешуть і обмовляють і сіють бур’яни без жодної відсічі з боку тих, котрі все ж вважають себе охоронцями правди і добра. Прикро бачити, як ці перебіжчики до стану пітьми, навіть не замислюючись про наслідки, приєднуються до злобних сіячів. Дивно, що в ці моменти у них ніби повністю атрофується відчуття відповідальності за здійснюване ними зло. У своїй огидній судомі ці добровольці зла не соромляться ні стану свого, ні сану, ні віку – лишень би посіяти згубне насіння. Незрозуміло, чому проста досвідченість віку, вже не кажучи про обов'язки освіти, нітрохи не зупиняє брехунів і наклепників. При цьому ці добровільні союзники зла безсоромно продовжують називати себе людьми справедливими і зачисляють себе в ряди поштивих і гідних.

При цьому брехун не тільки не потурбується перевірити свої вимисли на фактах, але, навпаки, всяко поспішатиме ухилятися від таких можливостей. Якщо ж йому будуть протиставлені факти, він впадає в якісь навіть фізичні конвульсії і тіпається, бачачи, що його злобна вигадка наражається на небезпеку бути розкритою. Можливо, що іноді сам брехун і не вірить по суті своєму наклепу, його очевидній неправдивості, але якийсь, важко висловлюваний процес змушує його котитися по похилій площині. І тоді його визначальні формули стають особливо багатими і перед ними так часто бліднуть скромні натяки захисників правди. І чи багато знаходять в собі просту громадянську мужність хоча б сказати:
&ldash; Не говоріть про те, чого не знаєте!

На початок сторінки

Адже якщо для когось є неясними норми добра, то, принаймні, хоча б акуратність ознайомлення з фактами повинна бути примітивною умовою людиноподібності.

Прикро бачити і інший різновид добровольців зла, які часто і не підтверджують брехню словесно, але мовчки зловтішаються. Вони навіть не спробують застерегти наклепника від наслідків його брехні. Навпаки, своєю мовчазною усмішкою вони заохочують цього творця зла. Таким шляхом від свідомих сил темних до воїнів активного добра виявляється ще величезний стан добровольців зла, які в найрізноманітніших ступенях і сприяють і потурають зараженню атмосфери.

Дисципліна духу, природне усвідомлення відповідальності, нерозривної з людським буттям, не турбує цих розбещених гультяїв. Інакше ви їх ніяк і не назвете, бо йдуть вони без шляху і у своїй неуцькій розбещеності готові долучитися до будь-якої згубної зарази.

Всі ці властивості не є ні національними, ні належними до якихось інших поділів. Ці міркування є чисто загальнолюдськими і ще раз показують, що забута жива етика була б перш за все необхідною, починаючи від перших днів навчання.

Замислюючись над самозреченням сил темних, прикмету яких люди бачать так часто, вони повинні рано чи пізно задуматися і про практичність такого ж дієвого самозречення і з боку добра. Приклади прекрасних подвижників і героїв, здавалося б, достатньо реальні. Здавалося б, не для абстрактних і туманно віддалених від дійсності проблем, але для справжнього будівництва працювали тут, на цій самій землі, великі душі, підтверджуючи думки і слова свої щоденними, невпинними діями. Словник самозречення добра воістину прекрасний, і він набагато повніший, аніж встигли це відобразити випадкові і умовні енциклопедії.

Проймаючись цими закличними прикладами, люди, а головне, молоді покоління, можуть так легко відвернутися від потурання злу, вже не кажучи про найближчу співучасть у злісних руйнуваннях. Старими є істини про те, що зазвичай діти в перші роки життя легко прикликаються добром! Також є звичайним, що сумні приклади сім'ї закладаються вперше в дитячу душу,– спершу потурання злу, а потім і дієва співучасть у ньому. Але якщо тепер у всьому світі напруга доходить до крайніх меж, якщо навіть сили космічні відповідають цій згубній заразі, то саме зараз спішно треба застидатися діяльності зла, котре доходить до самозречення. Адже сам термін «самозречення зла» повинен пробуджувати навіть в дуже нетямущих людях бажання такої ж дієвості і в ім'я добра творчого. Самозречення зла – тяжкий докір людству.

Микола Реріх
Маньчжу-Ді-Го, 15 липня 1934 р.

Переклад українською: Переклад О.С., Н.Л.
Опубліковано: 14.03.2010
Останнє оновлення: 15.03.2010