Завдяки спілкуванню з Богом,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски

Хай полум'я серця вашого палає вогнем співчуття. У співчутті закладена велика перлина Таємного Знання.

Жива Етика

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Стаття розділу Особистості

Про книгу Миколи Гоголя
"Вибрані місця із листування з друзями"
(або "Авторська сповідь")

Багато визначних людей мистецтва, чиї творіння живуть і досі, прагнули нести людям дещо цінне, важливе. Таким був і Микола Гоголь. Своїми творами він намагався пробудити у читачеві бажання жити більш духовно, позбавлятись вад і вдосконалюватись.

«Досить піклувань нам і навколо себе. Треба насамперед їх виконати, тоді суспільство саме собою піде добре. А якщо знехтуємо обов’язки відносно осіб близьких і поженемось за суспільством, то упустимо і те й інше так само. Я зустрічав останнім часом багато прекрасних людей, які зовсім збилися. Одні думають, що перетвореннями і реформами, зверненнями на такий та на інший лад можна виправити світ; інші думають, що за допомогою якоїсь особливої, досить посередньої літератури, яку ви називаєте белетристикою, можна вплинути на виховання суспільства.
Але добробут суспільства не приведуть в кращий стан ні безлади, ані палкі голови. Бродіння всередині не виправити жодним конституціям. Суспільство утворюється саме собою, суспільство складається з одиниць. Потрібно, щоб кожна одиниця виконала обов’язок свій. Треба згадати людині, що вона зовсім не матеріальна худобина, а високий громадянин високого небесного громадянства. Доки вона хоч трохи не житиме життям небесного громадянина, доти не прийде до порядку і земне громадянство».(Невідправлений лист Гоголя до Белінського, літо 1847 г.)

Гоголь випустив книгу, що дає дуже конкретні і практичні поради кожному, — як використовувати дані Богом і долею обставини і потенціали особистості, щоб на своєму місці максимально служити загальному благу. Це й були ті самі «Вибрані місця із листування з друзями». Ще взимку 1843–1844 р., живучи у Ніцці, він на питання друзів і приятелів, для багатьох з яких він вже став духовним авторитетом, можна сказати вчителем, відповідає порадами, духовно-етичними повчаннями, якими пропонує їм керуватися у повсякденному житті. А пізніше, зібравши чернетки цих листів, складає з них книгу. Не було такої сфери російського життя, якого б він не торкнувся. Об'єктом його уваги стало все — від управління державою до стосунків у подружжі.

Саме ця книга зі всією очевидністю явила Росії «іншого» Гоголя — не гумориста і навіть не письменника, але філософа, що прагнув не до створення досконалих літературних творів, а до духовного вдосконалення. І саме цю книгу одностайно засудили вороги і друзі. Саме її до 1992 р. ні в царській, ні в радянській Росії практично жодного разу не видавали без купюр (за винятком видань 1867 і 1937 р.).

Навіщо вона була потрібна, Гоголь розповів у все тій же «Авторській сповіді»: «Я не уявляв собі суспільство школою, наповненою моїми учнями, а себе — його вчителем. <...> Я прийшов до своїх побратимів, товаришів за навчанням, як рівний до них товариш за навчанням; приніс декілька зошитів, які встиг записати зі слів Того ж Вчителя, в Якого ми всі вчимося <...>. Як учень, який де в чому встиг більше іншого, я хотів лише відкрити іншим, яким чином трохи легше вивчати уроки, які даються нам нашим Вчителем».

«Створив мене Бог і не приховав від мене призначення мого. Народжений я зовсім не для того, щоб виробити епоху в області літературній. Справа моя простіше і ближче: справа моя <...> душа і міцне діло життя. А тому і образ дій моїх має бути міцним, і творити я маю міцно. Мені нема чого квапитися; хай їх квапляться інші! Спалюю, коли потрібно спалювати, і, вірно, роблю як треба, бо без молитви не приступаю ні до чого».

***

Гоголь дуже дивно помер. Скільки не ставлять йому посмертних діагнозів, факт один: він просто перестав жити. Він зробив в цьому житті все, що міг зробити. Сказав все, що міг сказати. Далі справа читачів — почути або не почути... За два дні до смерті він написав на клаптику паперу: «Будьте не мертві, а живі душі...»

За матеріалами Человек без границ
Опубліковано: 24.06.2008
Останнє оновлення: 1.09.2008