Опитування про бажання навчатись новому

Настанова

Битва повсюди у світі земному – Битва між Світлом і пітьмою. Кожне життя – то битви грані За виживання. За виживання...

"Все бачу і чую: страждання твої великі. З такою ніжною душею терпіти такі грубі звинувачення; з такими піднесеними почуттями жити поміж таких грубих, неотесаних людей, якими є жителі вульгарного містечка, в якому ти поселився, вже один бездушний, брутальний дотик яких може розбити, навіть без їхнього відома, кращу дорогоцінність сердечну, ведмежою лапою вдарити по найтонших струнах душевних, – даним для того, щоб виспівати небесні звуки, – розладнати і роздерти їх, бачити, на додачу до всього цього, мерзотності, які щодня відбуваються, і терпіти зневагу від нікчемних – все це важко, знаю. Та ось розрада для тебе. Це тільки початок; образ у тебе буде ще більше: будуть у тебе ще сильніші битви з негідниками всіх сортів і найбезсоромнішими людьми, для котрих нічого немає святого, які не тільки можуть здійснити ту мерзотну справу, про яку ти пишеш, але й ще в кілька разів більш мерзотні, одна розповідь про які може навіки позбавити сну людину жалісливу. (О, краще б зовсім не родитися цим людям! Весь сонм небесних сил здригнеться від жаху замогильної кари, що їх чекає, від якої ніхто вже їх не позбавить). Спіткають тебе незлічимі нові поразки, несподівані зовсім. На твоєму майже беззахисному поприщі все може трапитися. Але згадай: покликані у світ ми зовсім не для свят і бенкетувань – на битву ми сюди покликані; святкувати ж перемогу будемо ТАМ. А тому ми на жодну мить не повинні забувати, що вийшли на битву, і нема чого тут вибирати, де менше небезпеки: як добрий воїн, мусить кидатися кожен з нас туди, де битва більш гаряча. На всіх нас поглядає зверху небесний Полководець, і ані найменша його справа не вислизає від Його погляду. Не ухиляйся ж від поля битви, а вступивши у битву, не шукай ворога безсилого, але сильного. За битву з невеликим горем і малозначними бідами небагато отримаєш слави. Вперед же, прекрасний мій воїне! З Богом, добрий товаришу! З Богом, прекрасний друже мій!" (1846 р.).

Адже це сказала не дійова особа п'єси Гоголя, а сам письменник, сам мислитель. Сам, який мав право сказати: "Все бачу".

Не тому виписуємо Настанову Гоголя, що книга його під руками. Не тому, що ніби випадково куплений цей том, де також знаменно сказано про Ломоносова і Державіна. Не випадково пітнів з нами по китайським і монгольським землях серцем російський. "Все бачу і чую". Від давніх пір цей супутник близький: "тому йдемо і бачимо і чуємо".

"Все бачу і все чую" і тоді йду вперед. Бадьора настанова. Таж не сліпому бо йти. Не глухому ж голоси знати. Не залякування. Тільки боягуз природний благає: "Не кажіть про небезпеки"; "звільніть від правди". Але ж це означало б – йти у брехні. Негідне ходіння у брехні і в мороці. Саме у мороці може здригнутися серце, але при світлі не страшне чудовисько. Те, що найбільше з них розмальоване, буде не чудовиськом, а опудалом.

"Все бачу і чую". Якщо хтось хоча частково боїться, він вже не все почує. Можна вміти не чути. Якщо хтось розвинув в собі цю здатність для блага в мужності і твердості, тоді він відмінно встановить ступені чуття, але можна і все чути, і всьому знайти місце. Гоголь, який так чудово описував битву, який через всі тяготи життя йшов до великого і світлого, він-бо знав, що знання небезпек є запобіганням страху. Готовність до найгіршого завжди дасть можливість напружити особливі сили. Багато сил в людині, тільки треба, щоб вчасно їх добули зі сховища. Глибокими бувають такі сховища, і непрості ходи до них. Вивчати затвори до них можна у співтоваристві з великими ведучими. Треба бути впевненими в цих великих супутниках. Треба відчувати, що вони не будуть наставляти ні до чого поганого, і тоді йти легко, тоді всі примарні перешкоди укладуться особливим візерунком.

Між супутниками не буде поганих думок, цілком виключиться лайливе слово, як залишки звірячого ревіння. Дуже важливо, щоб супутники, хай навіть випадково, не вживали один до одного поганих найменувань. Не вимагатимемо неодмінно вже й любові, яка не так-то легко приходить, але взаємна повага в дорозі необхідна.

У караванах можна помітити, як іноді людські думки і почуття самі тварини наслідують своїми вчинками. Доводилося бачити, як при людському роздратуванні, доти дружні, собаки кидалися одна на одну. Коні і верблюди лякалися, – такі наочні свідчення, про які дуже добре знають досвідчені караванники, повинні б залишитися в пам'яті у різних супутників.

Супутник – це вже співробітник, а співробітник – це вже не випадковий зустрічний. Сумісна праця залишається незабутньою. Буде десь завжди. Думають недосвідчені: розбіжимося і все закінчиться. Насправді ж це зовсім не так. Навіть в чисто матеріальному плані ви бачите, як повертаються бумеранги. Той, хто діє з усвідомленням відповідальності, вже розуміє, що кожною дією кується день завтрашній.

Ворог роду людського винайшов всяке сп'яніння. Воно позбавляє відповідальності. Які ж потворні нагромадження виникають від всякого сп'яніння. Тому тверезі супутники.

ЛНарод пам'ятає, що "йдеш на день, а хліба бери на тиждень". Це сказано з великою досвідченістю, істинно, всякого хліба треба взяти в сім разів більше. Також мудрість заповідає, що розставання є радіснішим від зустрічі. Адже зустріч передбачає розставання, а розставання вже передчуває зустріч. А на яких шляхах буде зустріч, про це не турбуватимемося, треба гадати, що на шляхах добрих.

Гоголь, попри всі свої пишномовні устремління, все ж таки говорить про битву. Інше найменування і не підійде. На Курукшетрі також битва. Всі народи знають такі битви, бо по-іншому ви й не назвете це просування. Коли ж серце буде збережене поза всякими сп'яніннями, воно дуже тонко подасть знак, де складається устрій добрий і міцний. "Вперед же, прекрасний мій воїне".

10 Березня 1935 р., Пекін.
"Врата в Будущее" М.К. Реріх

Переклад: Н.Л., О.С.
За матеріалами agniyoga.ru
Опубліковано: 16.03.2009
Останнє оновлення: 23.03.2009