Завдяки спілкуванню з Вищим,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски

Думайте про все самі, самостійно розбирайтеся у всьому, зовсім не покладаючись ні в чому на міркування або думки сторонніх чи випадкових людей.

(Грані Агні Йоги, том.7, параграф 247, Гуру)

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Сторінка розділу Інформація до дії

Школа імені Шрі Ауробіндо у Бангалорі


Видатний художник, філософ, учений-природознавець, дослідник культури Індії, всесвітньо відомий педагог і громадський діяч С.М. Реріх, який брав найактивнішу участь у започаткуванні однієї з провідних шкіл Індії (створена в 1967 р. на основі ідей індійського мислителя Ауробіндо Гхоша і розташована в Бангалорі), говорив про неї так: «На досвіді нашої школи я бачу: те, що дається на самому початку життя, закарбовується в людині назавжди. <...> Чим ми відрізняємося від інших шкіл? Впроваджуємо етичне навчання, закладаємо етичні принципи. Ми намагаємося з самого початку вести молоде покоління шляхом сходження». Святослав Миколайович вважав, що «життя – це служіння, треба вміти вибрати в ньому те, що допомагає нам наблизитися до досконалості».

У бангалорській школі найважливіша роль відводиться естетичному розвитку учнів, розумінню краси у всіх її аспектах, внесенню Прекрасного у всі прояви життя. Викладачі максимально орієнтують учнів на самовиховання і самоосвіту, щоб діти могли відкрити і реалізувати свій шлях досягнення Ідеалів краси. Ця школа – справжній храм краси, потопаючий в зелені, наповнений пахощами квіткових ароматів. На першому поверсі, у внутрішньому дворику, – справжній сад, в якому багато троянд. У саду стоять дві стародавні кам'яні скульптури з індійського храму. На всіх поверхах, на стінах, репродукції картин М.К. і С.М. Реріхів та інших художників. Там є зображення красивих видів природи, зоряного неба, квітів, дітей і тварин. Є спеціальний стенд, на котрому вивішують вирізки з журналів і газет про останні наукові відкриття і досягнення.

На початок сторінки

На першому поверсі біля приймальні зберігаються подарунки зі всього світу. Тут же стоїть невеликий столик, на ньому ваза з квітами, книга, папір і олівці. Тут у вільний час можна попрацювати. Така природна, вільна і повна довірою атмосфера зближує людей.

У всіх коридорах і класах є дошки, на яких кольоровою крейдою раз на тиждень пишуться вислови етично-філософського змісту, наприклад:

«Чим вища мета людини, тим кращі її вчинки, тим краща людина»,
«Головне – не стати кращим від інших, а стати кращим за себе вчорашнього»,
«Змініть себе, якщо ви хочете змінити весь світ»,
«Ви повинні гамувати думки про тих, про кого ви не можете думати добре»,
«Перемагай з любов’ю – і ти переможеш все»,
«Шукай радісно – і все дасть відповідь тобі»,
«Є межа для слів, та немає меж для відчуттів і місткості серця»,
«Мовчання – це велике мистецтво вести бесіду»,
«Ми завжди оточені тим, про що думаємо»,
«Істина – єдине джерело мужності»,
«Завжди будемо пориватися до Прекрасного».

Читаючи ці вислови великих людей, діти мають можливість самостійно або разом з вчителем подумати і збагатити свідомість мудрими думками. Крім того діти ведуть щоденники, в яких є сторінка для запису власних висловів і тих, що сподобалися. З дітьми регулярно проводять етичні бесіди. Вони пишуть домашні завдання, в яких міркують про життя і смерть, добро і зло, мужність і легкодухість. Всім дітям радять протягом дня проводити одну годину в мовчанні.

Діти навчаються в школі з трьох років. Приймають всіх бажаючих, до того ж директор розмовляє з кожним, хто вступає, і записує свої спостереження, які веде аж до закінчення дитиною школи. В даний час в школі вчиться близько 3000 чоловік. Школа розміщується в двох будинках, які називаються «Прогрес» і «Гармонія». Класи по 30-35 чоловік. День починається підняттям шкільного прапора, коли всі збираються у внутрішньому дворі школи на спортивному майданчику для п'ятихвилинної молитви. В Індії всі діти привчені до молитов.

На початок сторінки

Малюки багато займаються рукоділлям, малюванням для розвитку моторики кистей рук. Малюють не тільки пензликом чи олівцем, але й просто пальцями. Багато співають і танцюють. Мови починають вивчати з трьох років. Вивчають природу. З Малюками проводять спеціальні заняття, на яких вони вчаться промовляти, переказуючи історії і казки. Раз на тиждень кожна дитина має провести визначений час у читальній кімнаті бібліотеки, де вона самостійно вчиться працювати з книгами, конспектує, займається самоосвітою.

Особлива увага в бангалорській школі приділяється розвитку трудових і художніх навичок. Діти з раннього віку працюють на землі, вирощують квіти, сільськогосподарські культури і дуже багато працюють в різних майстернях. Вони вишивають, займаються мозаїкою, дизайном, вчаться танцям, музиці, декламації, грі на музичних інструментах. У них є самодіяльний театр, хор; вони випускають журнал, радіогазету; влаштовують великі спортивні і музично-танцювальні свята. У школі діє система патронажу старших над молодшими. Малюками фактично займаються старшокласники, а вчителі керують цим процесом і допомагають при виникненні труднощів. Кожної суботи директор і вчителі проводять зустрічі з батьками і дають їм рекомендації щодо виховання. Викладачів до школи підбирають за двома критеріями: вони повинні любити дітей і мати широкий світогляд, оскільки з початку навчання в школі дітей виховують у віротерпимості. Також дітям з наймолодшого віку в дуже простій і доступній формі прищеплюють небоязке відношення до смерті. Наприклад, літній вчитель може так пояснювати маленькому учневі: «Я піду, та швидко знову повернуся і буду маленьким хлопчиком, і ми разом з тобою будемо бавитися».

     








Враховуючи високий рівень підготовки випускників бангалорської школи і здійснюючи принцип наступнтцтва початкової, середньої і вищої шкіл, в Бангалорському університеті відкрито коледж для учнів, що закінчили школу імені Ауробіндо Гхоша. Цей коледж готує викладачів, які спроможні продовжити поширення інтегральної освіти в інших школах. «Чому такі важливі пошуки і культивування краси? – пише С.М. Реріх. – Тому, що це пошуки чогось досконалішого, чогось такого, що вище за нас, що виходить за межі повсякденності. Подібний до лабораторії духу, великий пошук досконалішого життя, високого ідеалу, якому можна наслідувати і до якого можна прагнути».

На початок сторінки

Переклад: Н.Л.
Джерело: found-helenaroerich.ru
Зображення з sriaurobindoashram.org
Опубліковано: 24.03.2009
Останнє оновлення: 24.03.2009